Интериоризация.

Интериоризация (франц. interiorisation - перехід ззовні всередину, від лат. interior - внутрішній) - формування внутрішніх структур людської психіки через засвоєння зовнішньої соціальної діяльності, привласнення життєвого досвіду, становлення психічних функцій і розвитку в цілому. Будь-складна дія, перш ніж стати надбанням розуму, повинно бути реалізовано зовні. Завдяки інтеріоризації ми можемо говорити про себе, і власне думати не заважаючи оточуючим. Термін був вперше введений Л. С. Виготським. (У подальшому процес интериоризация був вивчений П. Я Гальперіним і ліг в основу планомірно-поетапного формування розумових дій і понять. ) ..... Вплив Виготського

Культурно-історична теорія Виготського породила найбільшу в радянській психології школу, з якої вийшли А. Н. Леонтьєв, А. Р. Лурія, А. В. Запорожець, Л. В. Божович, П. Я. Гальперін, Д. Б. Ельконін, П. І. Зінченко, Л. В. Занков і ін

В 1970-е рр. теорії Виготського стали викликати інтерес в американській психології. У наступне десятиліття всі основні праці Виготського були переведені і лягли, поряд з Піаже, в основу сучасної освітньої психології США. http://psychologis.com.ua/interiorizaciya.htm